ПРО МЕНЕ                  

                              Автобіографія

Я, Демчук Людмила Вікторівна, народилася 16 березня 1962 року в місті Карл – Маркс – Штадт  Німецької Демократичної Республіки в сім’ї військовослужбовця. Громадянка України. Освіта вища.                                                                                    Отримана освіта:

-1980 рік - закінчила з відзнакою Олександрійське культурно-освітнє училище за спеціальністю «Культурно-освітня робота». Отримала середню спеціальну освіту і кваліфікацію керівник самодіяльного оркестру народних інструментів, клубний працівник.                                                         -2005 рік -  закінчила з відзнакою Олександрійський педагогічний коледж імені В.О.Сухомлинського за спеціальністю «Початкове навчання» і здобула кваліфікацію вчитель початкових класів (початкової школи), організатор декоративно-прикладної діяльності, організатор дитячого хореографічного колективу.

 -2007 рік -  закінчила з відзнакою Кам’янець-Подільський державний університет і отримала базову вищу освіту за напрямом підготовки «Педагогічна освіта» та здобула кваліфікацію бакалавра педагогічної освіти, дефектолога-вихователя шкільних, дошкільних та соціально-реабілітаційних закладів для осіб з особливостями інтелектуального розвитку.

-2008 рік -  закінчила з відзнакою Кам’янець-Подільський національний університет і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Дефектологія» та здобула кваліфікацію вчителя допоміжної школи.   З  вересня 1997року  й до цього часу працюю в Комунальному закладі « Новопразька спеціальна  школі Кіровоградської обласної ради» на посаді вчителя-дефектолога.                                   Маю вищу кваліфікаційну категорію та педагогічне звання   « вчитель –методист». Була обрана депутатом Новопразької селищної ради VI, VII та VIII скликання.            

   Моя педагогічна стежина

     З училища культури почала
Свій шлях я до музичного мистецтва.
І як би не складалося життя
Стрічаю й досі з музикою весни.
 
     Дав Бог мені любов і доброту,
     І вогник в серці, щоб дитя зігріти.
     І в цьому бачу долю я свою,
     Покликання моє – це школа й діти.
 
     Музична школа, потім дитсадок –
Робота з дітьми старшими й малими.
Життя стежина бігла, вдаль вела.
Та я спинилась. Я зробила вибір.
 
     Як вересень у школі до порогу
Прослав жоржини пелюстковий цвіт,
Розпочалася нелегка дорога,
Як кажуть, з дошки чистої у світ.
 
     Знання і мудрість дарувати дітям,
Нести сердечне світло доброти –
Почесніше покликання на світі
І радісніш від цього не знайти.
 
     Я стала вчителем успеціальній школі,
І вперше у своїм житті
Побачила сирітські очі.
Хто тих очей не бачив – той не жив.
 
     Щоб вберегти цей світ від горя й зла,
Щоб дати дітям-сиротам надію,
Навчатись далі я пішла,
І до педколеджу вступила.
 
І ось педколедж двері відчинив –
І знов навчання, знов безсонні ночі.
Хотілось зразу все опанувать
І осягнуть висоти всіх методик.
 
Три роки пролетіли, наче мить,
І, щоб знання грутновніше зміцнити –
Пішла навчатись в університет
Й одержала диплом спеціаліста.
 
Тепер я – корекційний педагог.
І я щодня допомагаю дітям
Знайти себе у цім житті
І між людьми достойно жити.
 
Знання набуті дітям віддаю,
Щоб в серці вічно музика звучала.
Мистецтво звуків, щоб ішло у світ,
Щоб пісня радість людям дарувала.
 
     Хай радістю наповняться серця,
Радіють хай дорослі й діти.
Допоки буду я на світі жить 

   Педагогічне есе

            Роздуми вчителя.

                                  https://drive.google.com/file/d/1Gb4FY2ydK4C3eOdfB9OlKxabRNsyOUI9/view?usp=sharing